Борислав смієтьс‪я‬

«Борислав сміється» — повість українського письменника Івана Яковича Франка, в якому вперше в українській літературі зображено робітничий рух.

Повість друкувалася частинами в львівському журналі «Світ» у 1880-1881 роках. У зв'язку із закриттям журналу, і, можливо, втратою інтересу письменника, «Борислав сміється» залишився незавершеним.

Повість присвячена опису страйку на нафтовому промислі в місті Борислав. На її написання письменника надихнули справжні події. В 60-их роках 19 ст. промислова революція швидкими темпами розвивалася в Австро-Угорській імперії, включно із Західною Україною. Із розвитком промисловості почав виникати також робітничий клас. Під впливом ідей соціалізму стала формуватися організована боротьба робітників за свої права. Розвиток робітничого руху в Україні дещо відставав за часом від європейського, але в 70-их почалися перші страйки, що було новим феноменом у доти переважно селянській Галичині.

Головний герой твору Бенедьо Синиця, колишній помічник муляра, скалічений на виробництві. Він стає організатором страйку, каси робітничої взаємодопомоги, блокування штрейкбрехерів. Метод організованої боротьби Синиці протиставляється в повісті стихійному бунтарству й насильництву братів Бесарабів.